Рекреація

Екологічно-пізнавльна стежка «ВОВКОВИЦЯ»

Стежка «Вовковиця» проходить через мальовничий буковий ліс на схилах гори Вовковиця, піднімається до її вершини, огинає глибокий яр і виходить до поховань французьких вояків, часів Другої Світової війни.
На більшій частині шляху панівним типом лісу є бучина віком 80-100 років, зустрічаються поодинокі дерева, вік яких сягає 150 років. Букові ліси приурочені до горбистих форм рельєфу і зростають на межі свого ареалу. В кінці маршруту, де стежка збігає вниз, буковий ліс плавно переходить в буково-дубовий, а згодом і в буково-сосновий.
В трав'яному покриві домінують маренка запашна, зеленчук жовтий, буквиця лікарська, герань темна, плющ звичайний, копитняк європейський, печіночниця звичайна, анемона дібровна, медунка темна, яглиця звичайна, підлісник європейський, актея колосиста.
В лісових масивах Вовковиці проживають і лісові звірі та птахи: дикі кабани, лиси, вовки, олені, козулі, білки, куниці, їжаки, зайці, сови, лиски, круки, зозулі, шпаки, дрозди, сойки та багато інших.
Досить часто , особливо на схилах ярів, зустрічаються папороті-щитник чоловічий та безщитник жіночий. У сосновому лісі значну площу займають чорничними. Цей маршрут є надзвичайно цікавий в усі пори року.
Перша зупинка знаходиться в тіні трьох могутніх буків-велетнів. Тут Ви можете відпочити, насолоджуючись заспокійливим шумом лісу та співом пташок. Букові дерева є добрими природними фільтрами і мають велике захисне та санітарне значення.
На гладеньких стовбурах дерев ніби хтось понапинав струни, а на тих струнах нанизане біляве листя, трохи схоже на кленове. Струни – то стебла плюща. Листя міцне, шкірясте, такому й мороз не страшний.
Проходячи стежкою до другої зупинки(військове поховання) можна зустріти червонокнижні види з родини орхідних – гніздівку звичайну і коручку морозниковидну.
На військовому кладовищі поховані солдати Другої світової війни. Щороку на День Перемоги до могил мешканці міст та сіл покладають квіти.
Далі лісова дорога веде до вершини гори Вовковиця,  яка і дала назву екологічній стежині. З гори відкривається неймовірний вигляд на букове насадження, чітко проглядається його вертикальна ярусність. На горі є влаштовані місця для відпочинку відвідувачів. Від сонця це місце захищає густий намет створений креслатими кронами буків.
Проходячи звивистою стежкою можна спостерігати наслідки дії льодовика на рельєф. Він сильно порізаний глибокими і довгими ярами. Буково-дубовий деревостан, що росте на схилах ярів укріпляє їх і зупиняє ерозію грунту. 
Спускаючись стежкою через буково-сосновий ліс, стежка виходить до останньої зупинки на маршруті – меморіалу військовополоненим французької, які були закатовані в  німецько-фашистському концтаборі в роки Другої світової війни.

Маріїнський молодіжний духовний центр «ЗАГЛИНА»

Заглина – одне із тисячі місць на Землі, де зволила з'явитися Богородиця.
Цей край славиться своєю святістю ще у ХV-ХVІ ст.., коли на теренах сьогоднішнього села Монастирок існував чоловічий монастир О.О. Василіан.
Богородиця являлася в Заглині і дорослим і дітям. Дівчинці-пастушку, яка носила таке ж ім'я - Марія, Мати Божа відкрила цілюще джерело.  Воно отримало назву  Святе джерело Пречистої Діви Марії (в народі його називають «Маруся»), а також право відпустового празнику на свято Положення дорогоцінного пояса Пресвятої Богородиці – 13 вересня.
З того часу люди виліковують тут різні в тому числі і найтяжчі хвороби. Серед відомих чудесних зцілень сучасності, зокрема: 1926 року смертельно хвора дівчинка позбулася гнійної рани на нозі ( К.Русин, с.Середкевичі); 13 вересня 1968 року хлопчик-інвалід після купелю в джерелі привселюдно одужав і почав ходити( І.Єсип, с.Середкевичі); у 90-х роках дівчинка вилікувалась тут від гострої лейкемії ( І.Думич, с.Думичі); 13 вересня 1998 року дружина священника за один день вилікувала хвору печінку ( М.Дацьків, с.Старе Село); у 2005 році чоловік вилікував виразку шлунку ( С.Савчак, с.Замок) та багато інших. Воду та навіть пісок Святого джерела передають для лікування за кордон.
У період Другої Світової війни солдати лікували тут вогнепальні рани, партизани використовували джерело як зв’язкову і передавали тут таємні повідомлення.
У часи радянського атеїзму історія джерела набула скандального характеру, влада постійно намагалася його знищити. Найрізноманітнішими способами, силою ревної віри місцеві жителі десятиліттями відчайдушно обороняло джерело.
Славне воно і тим, що для багатьох священнослужителів стало місцем покликання, обітниці.
У 2006 році меценатами привезена і покладена сюди справжня Свята Голгофська земля.
Цього ж року Сокальська Єпархія та Редептористичні спільноти Львівської провінції ЧНІ організували першу масштабну молодіжну прощу в Заглину, яка стала традиційною і проводиться тут щороку у 2-гу неділю травня.
Святе джерело Пречистої Діви Марії  в Заглині за історичним та релігійним значенням не поступається всесвітньовідомим Фатімі, Лурду, Зарваниці. Має власну ікону Заглинського об'явлення Богородиці з молитвою до Неї; встановлена Хресна дорога; басейн для купелю; вперше видана друкована дослідницька праця про його історію та значення.
Крім того, святе місце отримало юридичний статус Маріїнського молодіжного духовного центру «Заглина».
Що означає ікона?  Вона неповторна щодо інших, бо відображає власне заглинське об'явлення  і, якщо можна так сказати, заглинський спосіб спасіння людей Марією.
На фоні лісів Заглини стоїть Богородиця – у сяйві, по краях якого 12 зірок. Вона підняла вгору руки – це її молитовна опіка і заступництво перед Богом за нас.  З-під Її ніг витікає благородне джерело. Справа від Неї – в українському дівчина Марія зі складеними до молитви руками, що підкреслює велику релігійність українського народу. А з лівої сторони від Пречистої стоїть на колінах монах-самітник (Самець), який, згідно з переказами, прожив і молився на місці об'яви. Крім того, цей персонаж нагадує і про те, що земля Заглина свята і намолена, адже колись на цій території був монастир. Щоб втамувати душевну спрагу та  очиститись, чернець набирає у пригорщі святої благородної води, дарованої Богоматір'ю.