Дерев'яний котедж має немало безспорних переваг. Звісно, якщо збудований «з розумом», з дотриманням технологічного процесу. Поміж того навкруги будівництва будинків з дерева утворилось багато упереджень і міфів.

Про чудові властивості дерев'яних будинків ми можемо прочитати в рекламних буклетах будь-яких компаній, що спеціалізуються на будівництві з деревини. Якщо вірити деяким будівельним організаціям, то майже всі зимові захворювання людей – від того, що вони живуть не в дерев'яних, а в кам'яних будинках. Дерево – це чудовий термос, що дозволяє зберегти тепло, і природний кондиціонер, забезпечуючий в котеджі здоровий мікроклімат, а також насичуючий  повітря фітонцидами… Особлива категорія «дерев'яної міфотворчості» - зимовий ліс. Передставники фірм і артілей, що спеціалізуються на ручній рубці, стверджують, що будувати потрібно лише з деревини заготовленої взимку. 

Поміж тим дані маркетологів свідчать про зворотню тенденцію. Вибираючи котедж, більшість людей надає перевагу будинкам з керамічних блоків і цегли, матеріалам на основі піно- і газобетону. Будинки з дерева, а тим більше каркасні котеджі з дерев'яним каркасом, асоціюються з економ класом, дачами. І по всій видимості причин тут дві. По перше, якість дерев'яних будинків не завжди відповідає тому, що обіцяє забудовник. По друге, маркетологи, що рекламують цеглу і газобетон, - працюють краще. Проте в США на відміну від нас левова частка долі малоповерхового будівництва віддана будинкам з дерев'яним каркасом, в Європі котеджі з деревини мають немало поклонників, а в Японії справжній дерев'яний будинок доставлений з Фінляндії, може собі дозволити лише дуже заможній хазяїн. Розберемось з основними міфами, що створились навкруги будівництва з дерева.

Міф перший: дерево – самий екологічний матеріал

Це не міф, а правда. Однак «екологічна дружелюбність» дерев'яного будинку, про яку говорять всі без вийнятку виробники, легко зводиться до нуля, якщо застосовуються декоративні пропитки на основі ядовитий розчинників, антисептики, антипірени, суміші, що використовуються при виготовнені клеєного бруса, міжвінцеві утеплювачі. Накінець, навіть рублені будинки потребують утеплення фронтів і підкрівельного простору. А тут ідуть в хід мінеральні плити, дерево-волокнисті листи (від різних виробників, в тому числі не завжди добросовісних), а також всеможливі сертифіковані і несертифіковані пінопласти і пінорестіроли, які в кращому випадку – алергени, в гіршому – токсичні.

Міф другий: дерев'яні будинки недовговічні

По даних спеціальної літератури, при правильному дотриманні технології термін служби дерев'яного будинку – від 50 років, цегляного – від 80 років. Але це не аксіома. Бувають цегляні будинки, які розсипаються за десятиліття, в той же час деякі провінційні будинки минулих століть збереглися в такому стані, ніби були збудовані вчора. Будь-який будинок потребує догляду. Він живе, поки в ньому живуть і підтримують в належному стані. Закинута споруда з цегли чи піноблоків в нашому вологому кліматі, коли в міжсезоння температура постійно коливається через руйнівну для будь-яких матеріалів «нульову» позначку, також швидко приходить в непридатність. І цей стан може виявитись необоротним. Довговічність дерев'яного будинку залежить від вибраних при будівництві антисептиків і антипіренів, якості деревини, правильності монтажу утеплителів, інженерних систем, вентиляції і гідроізоляції цокольного поверху.

Ми переживаємо, що дерев'яні конструкції поразить пліснява, миші і комахи. Але ця проблема є не тільки в деревини. Грибки також руйнують і бетон, і цеглу, і полімери. Між тим сучасні технології обробки деревини, з використанням сполук на біологічній основі, зводять небезпеки до мінімуму, однак породжується ще один поширений міф: обробив і забув. Але в інструкціях по використанні більшості антисептичних сполук сказано, що обробку рекомендується проводити через 4-5 років.

Міф третій: дерево «дихає»

Начебто це теж не міф. Спеціалісти стверджують, що деревина акумулює тепло і зазвичай має температуру на декілька градусів вище, ніж все, що її оточує. Вона має властивості виключно паро- і повітропроникності, тому дерев'яний будинок як би самопровітрюється, кондиціонується, але при цьому зберігає тепло і природній для людини рівень вологості повітря. А «деревинна» властивість дихати в свою чергу зменшує ризик ураження плісінню і гнилосними бактеріями. Зрозуміло, якщо передбачена можливість для такого «дихання», а саме якісна вентиляція.

Що ж показує досвід? Багато дерев'яних будинків дійсно дихають, але не завдяки «чарівним» властивостям деревини, а за рахунок продуваємості кутів і міжвенцевих стиків. Щоб переконатись в цьому, достатньо провести тепловізорне обстеження сучасних рублених будинків.

Будівельники в один голос стверджують, що чим грубші стіни, тим тепліший будинок. Насправді важлива не стільки товщина колод, настільки те, як багато деревини вибрано, щоб покласти їх одна на одну. В місцях стику колод стіна завжди виходить тоншою. Поміж тим є норми вибірки, але деякі будівельники користуються нашим незнанням. До прикладу, якщо висота будинку 2,5 м, то на неї буде потрібно не десять колод діаметром 25 см, а з урахуванням вибірки – вісімнадцять. Недобросовісний будівельник «зекономить» на стику і обійдеться пятнадцяттю. Тоді «дихання» забезпечене. На тепловізорному знімку видно, як ненадійні і грунтовні стіни з каліброваної деревини втрачають тепло. Прогріти такий будинок - не проблема, але охолоджується він дуже швидко.

Міф четвертий: дерев'яні будинки пожежонебезпечні

Будь-які будинки горять, і це сумна реальність. Але чомусь у потенційних домовласників є переконання, що саме дерев'яні і каркасті будинки в цьому плані більш всього небезпечні. І якщо б не ця фобія, прихильників у дерев'яного будівництва будинків було б набагато більше. А покупці квартир в міському старому фонді не надавали б переваги металевим балкам перекриттів дерев'яним.

Неправильно збудований будинок, якщо його власник зєкономив на противопожежних заходах, може вигоріти в лічені хвилини. Всі переконані, що дерев'яний будинок згорить дотла, а цегляний після пожежі можна буде відновити. Це не відповідає дійсності.

При будівництві дуже важливо дотриматись комплексу мір по пожежній безпеці. Дерев'яні елементи в проблемних місцях, наприклад біля димоходів, повинні бути оброблені вогнезахисними сумішами. Крім того, необхідно строго дотримуватись правил монтажу пічок, димоходів, систем опалення і електрообладнання – саме вони являються «гарячими точками», які призводять до пожеж.

Проте переконання, що дерево горить краще, ніж інші матеріали, на перевірку виявляється сумнівним. Насправді дерев'яна балка більш стійка в вогні, ніж металева. При досягненні критичної температури, метал плавиться і змінює форму, в результаті чого металічна конструкція, в особливості нагружена бетонними плитами, може завалитись значно раніше дерев'яної. Дерев'яна балка довго зберігає несучу властивість: щоб зламатись, їй потрібно прогоріти приблизно до половини, а за цей час вже і пожежники можуть прибути. Крім того горіння затрудняє і попіл, що утворюється. Та і підпалити дерево оброблене вогнезахисними сумішами, задача не така вже і проста.

Набагато більше нарікань у представників пожежного нагляду викликає застосування в якості утеплювача внутрішніх конструкцій пінопласту і гарячеформованих пінополістролів. Вони не повинні застосовуватись з дерев'яною обшивкою. Хоч ці матеріали, по ствердженням виробників, «не підтримують горіння», але в випадку пожежі таке приміщення швидко затягується ядовитим димом. 

Міф пятий: зимовий ліс

Ледве прийде весна, як у наших садоводствах з'явиться безліч оголошень з пропозиціями про будівництво з так званого «зимового лісу». «Зимовий» і «північний» ліс - це ще одне розхоже джерело «дерев'яних» міфів і легенд. Деякі наші будівельники вважають проморожену деревину кращим матеріалом для будівництва, в той час як інші стверджують, що це всього лише маркетинговий хід. На їхню думку, взимку в селах будували лише тому, що влітку селяни займалися сільським господарством, та й вивозити колоди з лісу по скутому морозом грунті - було значно легше. Проте цей міф має під собою правдиву основу.

Дійсно, взимку дерево не росте, а восени скидає надлишки вологи. Чимало шанувальників мають споруди з повільноростущої і дуже щільної архангельської або лапландської сосни. Але тут треба мати на увазі наступне. По-перше, хто з вас може відрізнити справжній північний ліс від схильного до грибкових захворювань нашого, північно-західного? По-друге, де гарантія, що дерева, які пропонуються як «зимові», не були зрубані восени і не кинуті на ділянці до весни? Практика показує, що як раз саме взимку будівництво часто ведеться з «літнього» лісу. І лише до літа в хід може піти «зимовий». Тому, хто хоче будинок саме з зимової деревини, необхідно цікавитися не терміном заготовки, а умовами, в яких зберігався ліс до моменту потрапляння на будмайданчик.