Пропонуємо вашій увазі фрагмент з “Книги рекордів України”, присвяченої нашим деревам і лісам.
ДЕРЕВА
Найдавніші екземпляри.
В геологічному музеї Львівського національного університету ім. І.Франка зберігається уламок стовбура дерева, що росло поблизу Каракуби (південний Донбас) у період девону, тобто 360-370 млн. років тому. Ці дерева належать до плаунових, вони росли на Землі ще перед тим, як з’явились папоротеподібні, й були заввишки до 30-40 м. В експозиції Центрального науково-природознавчого музею НАН України можна побачити унікальний експонат – стовбур сигілярії. Ліси із сигілярій, хвощів і деревоподібних папоротей росли на території України приблизно 350-280 млн. років тому, а висота сигілярій сягала 20-30 м. Виставлений експонат був знайдений у 1938 році в одній з шахт Донбасу. Дещо менший вік мають араукарії, скам’янілі стовбури яких заввишки до 8-10 м можна побачити у відпрацьованому кар’єрі кварцового піску, оголошеному пам’яткою природи, що в Донбасі, на околиці с. Олексієво-Дружківки Костянтинівського району. Ці дерева росли по берегах рік близько 250 млн. років тому. Під час ураганів зі зливами дерева виривались з корінням, зносилися в ріки й захоронялися у мілководних гирлах. У піщаних кар’єрах на березі р. Кривий Торець знаходили стовбури скам’янілих араукарій завдовжки 15-20 м при товщині стовбура близько 1м.
Найдовговічніше дерево в Україні – тис ягідний. Вік цього релікта може сягати 4 тис. років. У минулому він був поширений по всій лісовій зоні Європи, але повсюдно знищений через дуже цінну деревину – недарма його називають “королівським деревом”, “негній-деревом”. Найбільший осередок тису – Княждвірський резерват в околицях Коломиї в Івано-Франківській області площею 206 га. До “рекордсменів” довгожителів належить також кедр – живе до тисячі років.
Найстаріше дерево. В урочищі Юзефінська Дача в Рокитнівському районі на Рівненщині росте дуб, якому, за деякими даними 1000, а за іншими – 1300 років! Стовбур цього велетня сягає понад 8 м в обхваті. Його можна побачити на 40-му кілометрі від м. Рокитного. Його огороджено штахетником з табличкою: “Дуб черешчатий. Вік 1300 р. Охороняється державою”.
Найменш довговічне дерево. Життя верби триває до 60 років. (Для порівняння: яблуня живе до 100, вишня й черешня – до 300 років).
Найшвидше росте серед наших дерев тополя. За рік живець тополі чорної, або канадської завдовжки 30-35 см перетворюється на дерево висотою 2-3 м. Вчений-селекціонер Д.П.Торопогрицький вивів гібрид, який в умовах Херсонщини щорічно дає приріст 3-4 м. Більшість деревних порід, до речі, росте у висоту навесні або на початку літа лише кілька десятків днів, а тополя – з весни до осені понад 190 днів.
Найповільніше росте самшит. Річний приріст його в товщину не перевищує 1 мм. Через це річні кільця дуже тонкі, а межа між ними виражена слабо. Не дивно, що у віці ста років діаметр становить лише 6-7 см, та й висота невелика – 4-5 м. Проте на глибоких карбонатних ґрунтах самшит зростає швидше і може сягати близько 20 м висоти при діаметрі стовбура 0,5 м.
Найвисокогірніше дерево – сосна гірська. Її виявлено на висоті 1936 м на горі Піп Іван в Карпатах. Вона невибаглива, має широку екологічну амплітуду, може рости на кам’яних сухих скелях і розсипищах із нерозвинутим шаром ґрунту. Має вигляд криволісся заввишки 2-4 м або дрібних карликових екземплярів заввишки 20-30 см.
Найвищим деревом, висота якого була виміряна, вважається модрина європейська, яка росла в Рахові на Закарпатті. Коли її зрубали у віці 140 років, вона мала висоту 54 м. З гігантів, які можна нині побачити, рекордсменами вважаються окремі дерева дугласії швидкорослої на території Перечинського та Велико-Березнянського лісокомбінатів. У 90-річному віці вони досягають 56-метрової висоти та 1 м в діаметрі. Слід згадати також “запорізький дуб” у с. Велика Хортиця віком 700 років, висотою 50 м, сіру тополю у Тростянецькому дендрологічному парку, яка за 120 років піднялась на 50 м, а також кілька ялиць в урочищі Чеменар Берегометського лісокомбінату на Буковині, висота яких сягає 45 м.
Найменше дерево з тих, що ростуть в Україні, – верба туполиста. Висота її становить 12-15 см, зустрічається на вологих вапнякових скелях в альпійському поясі Карпат, зокрема на горі Близниця. Найгрубше дерево, що росло в Україні. Дуб черешчатий (Cuercus roburl), який ріс поблизу с. Біюк-Сюрень в долині р. Бельбек, вважався найстарішим і найбільшим в Криму. Ще наприкінці XVIII ст. академік П.С.Паллас з’ясував, що вік дерева 1000 років. Обхват стовбура тоді становив 8,5 м. У 1910 р. Ф.К. Калайда знову обміряв дерево і встановив, що обхват стовбура на той час сягнув 11,4, а крони – 46 м. На жаль, у 1922 р. це унікальне дерево було зрубане.
Велике зацікавлення у ботанічному саду Харківського університету тривалий час привертала тополя канадська, черенок якої було надіслано з Канади в 1805 р. у подарунок саду з нагоди його відкриття. У 1936 р. обхват її стовбура становив 12 м. У 1939 р. під час бурі тополя загинула.
Найшвидше і найпізніше плодоношення. Серед головних порід дерев та кущів найшвидше починають плодоносити айва японська та бирючина – на 3-4-му роках, а найпізніше – каштан кінський – на 20-25-му та дуб черешчатий – на 20-30-му роках.
Найбільше і найменше листя. Площа поверхні листя одного дорослого дерева становить у клена гостролистого – 276 м2, тополі канадської – 267, ясена зеленого – 195. Натомість у тополі пірамідальної – лише 72 м2, в’яза перисто-гіллястого – 66, а в клена татарського – 58 м2.
Найбільш невибагливе до ґрунту і вологи дерево, ймовірно, сосна крейдяна. Ця рідкісна реліктова порода, що прийшла до нас з третинного періоду, зростає подекуди по крейдяних ґрунтах в районах, що прилягають до Сіверського Дінця. У цього виду майже нема конкурентів у здатності до закріплення і заліснення кам’янистих схилів, на яких, наприклад, сосна звичайна зовсім не може існувати. Щоби вижити на бідних і сухих ґрунтах, це дерево утворює величезну, але поверхневу кореневу систему завглибшки 30-40 см і радіусом 15-20 м. Якщо глибинні води не є доступними, воно пристосовується перехоплювати вологу з верхнього шару ґрунту або живиться за рахунок роси та конденсованих пор.
Найбільш і найменш стійкі до затоплення. Деревні породи по-різному переносять затоплення проточними водами. Найбільш стійкими до затоплення вважаються верба біла та вільха чорна – вони здатні переносити його близько 120 днів. Натомість найменш витривалими до “великої води” є сосна звичайна – 15 днів, акація біла – 20 та береза повисла – 25. А для буків лісового і східного та каштана шляхетного гранична стійкість до затоплення становить лише 3-5 днів.
Найбільш і найменш морозостійкі. Найбільш морозостійкими деревами (йдеться про здатність коренів зберігати життєздатність при низьких температурах) є сосна звичайна та ялина звичайна – до –50 0С, а також дуб звичайний (–40… –45 0С) та дуб червоний (–41 0С). Натомість акація може перенести без шкоди для “здоров’я” холоднечу до –24 0С, каштан їстівний та лох вузьколистий – до –25 –30 0С).
Найстійкіші до спеки. Деякі дерева зберігають життєздатність при високих температурах повітря: дуб звичайний до +40 0С, гледичія звичайна – до +40… +44 0С.
Найпродуктивніша порода. В оптимальних умовах місцезростання деревостани тополі у віці 20-25 років мають запас 500-600 м3/га. Сосна такого запасу досягає у віці 100 років, смерека – 80, а дуб і бук – у 150 років.
Найкращі біофільтри серед дерев. Забруднене повітря, проходячи крізь крони дерев і чагарників, механічно очищується від пилу та диму завдяки осаду твердих і аерозольних часток на поверхні листя та завдяки природній фізичній фільтрації. Одне дерево з 10 кг листя в розрахунку на суху масу затримує протягом травня-вересня таку кількість сірчаного газу: тополя бальзамічна – до 180 г, ясен зелений – 170 г, в’яз гладкий – 120 г.
Найнебезпечніше дерево під час грози, тобто таке, що притягує електричні розряди, є дуб звичайний, ймовірно через глибоку стрижневу кореневу систему. Багаторічні спостереження науковців у змішаному лісі дали змогу з’ясувати, зо зі 100 ударів блискавки на дуб припадає 54, тополю – 24, смереку – 10, сосну – 6, бук – 3, акацію – 1. Береза, клен та горіх не зазнали жодного удару. Але й вони здатні “притягувати” грозові розряди, якщо височать поодинці.
Найбільш енергетично “підживлювальні” та “висмоктувальні” дерева щодо людини. Експериментальні дослідження засвідчили, що деякі види дерев немовби “підзаряджають” людський організм своєю біологічною енергією, інші ж, навпаки, “висмоктують” її. Найбільш “живильними” деревами для більшості людей є дуб та каштан. “Висмоктували” ж енергію у 96% учасників експерименту, проведеного в 1983 р. в Києві, тополя і осика. Але як перші, так і другі, на думку дослідників, однаково корисні для людей. Коли людина має хронічну хворобу або просто перевтомлена, дерева “підживляють” її ослаблений організм своєю біологічною енергією і, навпаки, у випадку перенапруги організму від гострого захворювання “висмоктують” хворобу, підсилюючи захисні функції.
Найдавніше дерево, що охороняється. Указ про охорону тиса на території України був виданий ще в 1423 р. Дерево дереву – “вовк”. Ясен полюбляє рости в оточенні порід-супутників. Академік П.С.Погребняк писав: “Ясен ясеню вовк”, маючи на увазі, що між ними існує жорстка внутрішньовидова боротьба. Ось чому в Україні майже немає чистих ясеневих деревостанів природного походження. У процесі еволюції природа створила у свіжих і вологих дібровах насадження, де в першому ярусі ростуть 60-70% дерев дуба і 30-40% ясена. Таке співвідношення насаджень є оптимальним, оскільки при більшій кількості продуктивність деревостану, зокрема, дуба падає. Дуб і ясен є теж конкурентами…
Найдовша гілка. У Нікітському ботанічному саду (м. Ялта) росте дуб каштанолистий – гарне, велике дерево, яке широко розкинуло гілки. До того ж нижні гілки відходять майже горизонтально, а одна з них має довжину 22 м.
Найважча деревина (середня вага одного цільного м3 деревини, кг – сухої, свіжозрубаної) , тобто таке, що притягує електричні розряди, є дуб звичайний, ймовірно через глибоку стрижневу кореневу систему. Багаторічні спостереження науковців у змішаному лісі дали змогу з’ясувати, зо зі 100 ударів блискавки на дуб припадає 54, тополю – 24, смереку – 10, сосну – 6, бук – 3, акацію – 1. Береза, клен та горіх не зазнали жодного удару. Але й вони здатні “притягувати” грозові розряди, якщо височать поодинці. щодо людини. Експериментальні дослідження засвідчили, що деякі види дерев немовби “підзаряджають” людський організм своєю біологічною енергією, інші ж, навпаки, “висмоктують” її. Найбільш “живильними” деревами для більшості людей є дуб та каштан. “Висмоктували” ж енергію у 96% учасників експерименту, проведеного в 1983 р. в Києві, тополя і осика. Але як перші, так і другі, на думку дослідників, однаково корисні для людей. Коли людина має хронічну хворобу або просто перевтомлена, дерева “підживляють” її ослаблений організм своєю біологічною енергією і, навпаки, у випадку перенапруги організму від гострого захворювання “висмоктують” хворобу, підсилюючи захисні функції. Указ про охорону тиса на території України був виданий ще в 1423 р. Ясен полюбляє рости в оточенні порід-супутників. Академік П.С.Погребняк писав: “Ясен ясеню вовк”, маючи на увазі, що між ними існує жорстка внутрішньовидова боротьба. Ось чому в Україні майже немає чистих ясеневих деревостанів природного походження. У процесі еволюції природа створила у свіжих і вологих дібровах насадження, де в першому ярусі ростуть 60-70% дерев дуба і 30-40% ясена. Таке співвідношення насаджень є оптимальним, оскільки при більшій кількості продуктивність деревостану, зокрема, дуба падає. Дуб і ясен є теж конкурентами… У Нікітському ботанічному саду (м. Ялта) росте дуб каштанолистий – гарне, велике дерево, яке широко розкинуло гілки. До того ж нижні гілки відходять майже горизонтально, а одна з них має довжину 22 м.
Дуби “поріднилися” з соснами. У Шацькому лісництві на Волині ростуть кілька дубів, які зрослися із соснами. З’єднання листяного і шпилькового дерев – велика рідкість у природі, а тут вони вже спільно живуть майже чверть століття.
“Ясен-три сосни”. Ясен поблизу с. Журавичів Ківерцівського району на Волині має у діаметрі близько 2 м і здіймається на висоту 5 м, а там розгалужується на три гілки. Кожна з них, наче окреме дерево, має свою велетенську крону. Розповідають, що в давнину господар цього подвір’я мав трьох синів, які подалися в світ і не повернулися додому.
“Три близнюки”. Три прямостовбурні дуби височать серед змішаного насадження в урочищі Діброва Гермаківського лісництва на Тернопільщині. Їхній вік – 150 років, висота – 28-30 м. Вони насіннєвого походження й ростуть з одного гнізда, за що і назвали їх місцеві мешканці – “Три близнюки”. “Чотири стовбури – крона одна”. Понад 400 років має липа в с. Стара Гута Старовижівського району на Волині. Власне, це не одне дерево, а чотири. Посадили їх, мабуть досить близько, і згодом вони утворили єдине дерево – величезний букет.
Дерево “на двох ногах”. У Нуївському лісництві Камінь-Каширського району на Волині дві сосни зрослися в єдиний стовбур не з кореня, а на висоті 3 м. З цього “п’єдесталу” над живою аркою обох дерев уже підноситься, немов “обеліск”, єдиний 20-метровий стовбур, несучи зелену крону. Секрет полягає, ймовірно, в тому, що сосни в молодому віці часто страждають від снігових навалів, крони їх вигинаються, зчеплюються, під сильними вітрами кора здирається, що й сприяє зрощенню дерев.
“П’ять братів”. Таку назву має пам’ятка природи у Золочівському лісництві на Харківщині. Це унікальні дуби віком понад 100 років, що ростуть з одного кореня. П’ятистовбурний каштан можна побачити у Сімферополі на вул. Фрунзе. Це – каштан кінський, висаджений у 1812 р.
Верба з 12 стовбурами росте у Сирецькому парку в Києві. Скептики стверджують, що феноменальне дерево – це два паростки, що виросли з однієї ямки, науковці – що “неплакуча” верба, ймовірно, постраждала від морозів або вірусів, і на пошкодженому дереві з’явилися нові міцні стовбури. Але фактом є те, що, помірявшись силами, дерева нібито “зрозуміли”, що шанси на виживання в них рівні й з’єднали гілки в одну крону.
“Шапка Мономаха”. У Тростянецькому дендрологічному парку, що на Чернігівщині, вражає своєю оригінальністю і неповторністю “Шапка Мономаха” – жива зелена копія легендарного князівського головного убору. Це – туя західна, в неї 85 стовбурів, й усі вони симетрично віддаляються від центру. Кілька поколінь садівників-декораторів формували цю дивовижну крону, під якою можуть влаштуватися кілька туристських груп. Площа “шапки” – 227 м2, а діаметр дорівнює висоті.
Сосна на “ходулях”. Мандруючи Олешківськими пісками на Херсонщині, можна зустріти диво-дерево на ходулях. Піски “вимели” з-під великої сосни ґрунт й прирекли її стояти на голих коріннях-ходулях, які досягають 3 м заввишки.
“Футбольні ворота”. Поблизу с. Васіщевого на Харківщині ростуть дві сосни, які, наче, вітаючись, подали колись одна одній руки і так зрослися, утворивши щось подібне до футбольних воріт. Цвіте то зліва, то справа. У каштана, що росте в дендропарку “Тростянець” на Чернігівщині, ось уже понад півстоліття почергово квітує то лівий, то правий бік крони. Кажуть, що ця загадка залишена нам невідомим садівником.
Цвіте двічі на рік. Цікаву біологічну особливість має біла акація. Інколи, спостерігаючи її насадження, можна побачити, як зустрічається золото осені з білосніжним цвітінням весни. Рання весна і тепле посушливе літо прискорюють повний цикл вегетаційного розвитку рослин. Закінчивши його, дерева починають готуватися до зими. Та ось у серпні-вересні, коли тривала посуха зміниться теплими дощами, акація знову зацвітає, тобто починає новий скорочений цикл розвитку. Втім плоди, що з’являються в результаті повторного цвітіння акації, переважно, до кінця вегетаційного періоду достигнути не встигають.
Оригінал серед хвойних дерев. Модрина, хоч і належить до хвойних (шпилькових) видів дерев, але, подібно до листяних деревних рослин, щороку на зиму скидає свою хвою (листя). Таким чином модрина убезпечує себе від надмірної втрати води під час зимової посухи і не ушкоджується сніговалами через малу поверхню для нагромадження снігу.
Коментарів (0)
Коментарі відсутні