Дерева, як і люди, мають душу і професію. Переконуєшся в цьому, більше дізналися про використання деревини людством. Читач може сказати: автор перебільшує. Та погляньмо на факти. Наприклад, хоча б і на те, що ще у прадавні часи людина звернула увагу на різницю у властивостях деревини різних порід. З практичного досвіду наші пращури з’ясували, що є породи м’які і тверді, схильні до гниття і стійкі до гниття… 
Природно, що людина почала вибірково використовувати породи деревини, шукаючи і знаходячи найбільш годящі для конкретної мети. У руках майстрів багатьох поколінь породи деревини почали знаходити своє «справжнє», так би мовити спеціалізоване призначення. Тож як не повірити сказаному на початку нашої розмови? 

Згадаймо, у 1947 році група ентузіастів на чолі з норвезьким науковцям і мандрівником Туром Хейєрдалом почала сміливий експеримент. Використовуючи технічні засоби тисячолітньої давнини, океанські течії та вітер, сміливці спробували довести: стародавні перуанці могли дістатися від узбережжя Південної Америки до островів Полінезії. Був споруджений тепер уже легендарний пліт «Кон-Тікі». Експедиція вдалася. І був збудований в Осло павільйон-музей для «Кон-Тікі». І стали всесвітньо відомими не тільки екіпаж «Кон-Тікі», але й бальза – дерево, з якого за стародавнім зразком був побудований «плавзасіб». 

З глибокої давнини бальзове дерево, дуже міцне і дуже легке (у висушеному стані легше корки), використовується на своїй батьківщині: у Центральній та Південній Америці. З нього виготовляють плоти і видовбані з стовбура човники. До речі, це дерево не втратило своєї цінності й у наш час. Його використовують у літакобудуванні для звуко- і теплоізоляції. 

Наша рідна і звична з дитинства ялина – теж дерево виняткове за своїми властивостями. Вона незамінна при виготовленні струнних музичних інструментів. Верхні деки скрипок, віолончелей, гітар здавна робляться з резонансної ялини, що забезпечує інструментам красу звучання. У пошуках гарної деревини майстри і реставратори музичних інструментів не лінуються брати участь у розбиранні старих будинків, дерев’яні конструкції яких за десятиліття стабільного кліматичного режиму здобувають воістину чудесні властивості. Секрет – у здатності смоли при поступовому висиханні утворювати в капілярах смоляних ходів мікроскопічні резонансні камери. Коли деревина померла, її «душа» продовжує жити. Вже музичним голосом...
Фернамбукове дерево – не менш музичне. Тільки з нього роблять смички. Тому що фернамбук – єдина деревина, що не дає залишкової деформації при вигині. З ним конкурує бук – дерево незамінне для виготовлення гнутих меблів. Цей красень добре приймає і, головне, «уміє» тримати форму, надану йому при вигині. Цим відкриттям ми зобов`язані чеському мебляру минулого століття Михайлові Тонету, який вперше в історії людства організував масове виробництво гнутих меблів з бука. Знаменитий стілець Тонета потрапив на ринок у кількості 65 мільйонів штук. 

Багатовіковий будівельний досвід допоміг виявити унікальні властивості деяких порід деревини. Модрина – довговічна. Вона, на відміну від інших порід, не гниє, ідеальна для підводного будівництва. Саме на модринових палях вирішив поставити в багнистих ґрунтах Петербурга Ісаакієвський собор його творець Монферран. Не знайшлося більш придатного матеріалу і для настилу олімпійського велотреку в Москві... 
Осика виявилася найкращим матеріалом для виготовлення лемеша – дерев’яної черепиці, що надає такої своєрідності цибулинам старовинних російських церков (згадайте хоча б ансамбль Кижі на Онезькому озері). 
Стіни з липових брусів робили комори неприступними для гризунів – їм «не по зубах» волокна деревини. Для стін лазні липа теж виявилася поза конкуренцією. Звідси, зрозуміло, і популярність липових саун та лазень, які виготовляють на основі сучасних проектів, вимог урбанізації. 

Липу взагалі можна назвати однією із незамінних пород. Вона ідеальна для втілення творчих задумів художників-різьбярів, найкращий матеріал для креслярських дощок, дерев’яних ложок. А ще – постачальник мачули на лантухи, рогожу, щітки, мочалки... 

Багато корисних властивостей деревини виявлено ремісниками. На ручки кувалд, важких молотків – добра горобина. На паркет, бочки – дуб. Знову таки, унікальні властивості дубової клепки подарували людству… коньяк. До речі, дуб, як і модрина, теж не піддається гниттю, а після довгого перебування під водою (морений дуб) здобуває шляхетний темний тон і стає чудовим матеріалом для меблевого виробництва і декоративного застосування. Наприклад, в інтарсії. А згадаймо бересту! 

Для диму при копченні – використовують вільху. На дошки для гравюри, на ткацькі човники – самшит. Для човників ще застосовують граб і акацію. На кружки, кухлі естонські майстри беруть ялівець. Адже на острові Саремаа він розростається до 10-15 см у поперечнику стовбура. В Індії на галантерейні вироби, віяла йде вічно пахучий сандал. 

В усьому світі найкращі тютюнові люльки роблять з кореня деревоподібного вереску. Цей матеріал красивий, утримує аромат тютюну і не боїться великих перепадів температури. 

Груша – чудовий матеріал для креслярських інструментів: однорідний, щільний за структурою і формостійкий. У промисловості нового часу виявилися незамінними кедр для виготовлення олівцевої дощечки й осика –для сірникової соломки. 

Взагалі ж, людство знайшло застосування, безперечно, кожній породі дерева. Тому і хочеться стверджувати: породи мають і душу, і професію.