Деревце ялинки - це різдвяний атрибут. Отець Владислав Ігнатишин розповідав: «Вона ставилася на Різдво, а не на Новий рік. А що ці два свята є поруч, то й сталося так, що ялинку перетворили на новорічний елемент.
Що ж символізує ялинка?

Росте ялинка у верхньому ярусі хвойних і мішаних лісів, поширена в Карпатах. Жителі Карпат знають, що ялинка росте – в горах, словом – наверху. Села розміщенні ближче донизу. І люди, ідучи по ялинку, йдуть до верху. А знайшовши її, спускають додолу. І ялинка є символом народження Сина Божого. Він – небесний Син, ми – люди, Він – народився з-поміж нас. Ялинка символізує прихід з неба на землю, прихід Бога до людей. Ялинка вічнозелена — символізує вічне життя.

На жаль, зараз майже не згадують про цю символіку ялинки і у радянські часи ялинку забороняли ставити – саме через це її значення. Ці заборони почалися у 1929-му році, а тривали до 1936-го року. Але люди все одно, потай, приносили ялинку, прикрашали її солом’яними янголами… До слова, якщо ялинка прикрашена кульками, то це говорить про, так би мовити, планетарний світогляд – Христос та Всесвіт навколо нього.
Під ялинку завжди ставився вертеп: чи зображений, чи намальований, чи з фігурками, але він неодмінно був... Владі ж треба було знищити символіку Різдва. Зрозумівши, що через заборону різдвяної ялинки нічого не досягти, у 1936 році ялинку все ж дозволили, але – «призначили» саме новорічним елементом. У містах з’явилася ялинка, але з новими прикрасами: наверху оселяється п’ятикутна радянська зірка; пізніше приходять всілякі літаки, космонавти тощо…

Священники нагадують про християнське бачення ялинки і що під ялинку ставився вертеп, а не дід Мороз зі Снігуркою.